Після перших демонстрацій Far Cry 4 на виставці Е3 градом посипалися коментарі, що Паґан (або ж Язичник) Мін дуже схожий на Вааса, одного з антаґоністів попередньої гри. Дивно, бо спільних рис між цими двома персонажами усього три: вони ексцентричні (зауважте, не божевільні), холоднокровні та обидва з’являються у серії Far Cry. А, ну і ще вони обидва чоловіки (особливо обмежених і закомплексованих просимо облишити жартики про ґейство Міна).
В цілому ж Мін ніяким боком не схожий на Вааса. Він кращий.

Нестерпна легкість буття Вааса

Far Cry 3 можна хвалити довго, але передусім доброго слова заслуговує сюжет, який на пару зі Spec Ops:The Line є чи не найсильніша історія, розказана в іграх за останні кілька років. Звісно, якщо вимкнути мозок і просто дивитися на екран, то побачите барвистий бойовичок з наркотичними завіяннями і звар’ювалим на всю голову Ваасом. Та уважно дослухаючись до розмов і читаючи описові тексти у довідковому меню, стає зрозуміло, що Far Cry 3 — історія про переродження людини. Чи радше народження. Однак це тема для окремої розмови. А зараз повернімося до Вааса.

Ваас — це джунглі, нездоланна, страшна і кровожерлива сила природи. Він єдиний зі світом, у якому живе. Тілесно — повністю. Духовно — лише частково, адже на відміну від своєї сестри Цитри проміняв свою свободу й чистоту на мирські багатства. Грішми і владою Хойт позбавив Вааса частинки його сутності, і оце відчуття неповноцінності тільки підживлює агресивність персонажа.

Любий дядечко Фройд, окрім сексуального потягу як базового мотиватора усіх людських дій, виокремив ще один — потяг до смерті, цілеспрямоване самознищення індивіда. Зауважте, що потяг до смерті не передбачає самогубства. Людина прагне тортурувати себе поступово і довго, як у покарання.

Ми бачимо Вааса уже з перших хвилин гри. Він вселяє страх, відразу, і гравець чітко розуміє, що рано чи пізно вб’є цього покидька.

Ось він, потяг до смерті. Ваас втягує наркотики не лише заради задоволення, а з бажання отруювати себе. Холоднокровно вбиває своїх же людей, сподіваючись, що здійметься бунт супроти нього. Але всі ж бояться скаженого Вааса.

І от вигулькує Джейсон Броді (нащадок українських євреїв). Ваас міг купу разів всадити йому кулю в лоба, та залишав у тих пастках, з яких можна порятуватися. Важко, але можливо. Ваас виховував, вирощував собі гідного суперника, який не просто хотів би, а й міг би пролити кров.

Часточка коду для нишпоркового конкурсу №5: QOBH5

Ваас хотів, щоб його вбили. І робив для цього все можливе.

Так сказав Паґан Мін

У випадку з Міном усе геть по-іншому.
На відміну від Вааса, Мін не втілює в собі риси свого середовища, а навпаки — різко протиставляється йому. Манірність, яскравий костюм, неврози — усе це доречніше в якомусь мегаполісі, а не посеред тибетських гір. Невдоволений укладом простого селянського життя, Мін ногою висаджує двері своєї батьківщини з радісним вигуком: „ Агов, курвенята, годі сидіти по шию у багні, я приніс вам блага цивілізації“. Серед благ була і зброя, яку Мін завбачливо залишив собі. Як гадаєте, чому його прозвали Язичником (Pagan – язичник)? Усе тому, що він зневажив свій народ, його традиції та дух. Згадаймо лише ритуальну статую в якості трону.

Тобто основний стрижень Міна — перетворення. Він не просто скуштував на смак стрімкий сучасний світ, а й вирішив і своїх земляків причастити до цього. Бо ж забрьохані односельці — все одно що тварини для Міна. А він прагне перетворити їх на людей (згідно зі своєю світоглядною системою). Не важливо якою ціною, але Мін змінює світ навколо себе, обертає нелюбе собі до вподоби. Це ж одна з найвизначніших рис людської істоти.

Ваас — приборканий, поневолений, але Звір.

Мін — цілком ніцшеанська Людина.

Ваас чітко визначав божевілля, як постійне повторення одного й того ж. Описав пастку, у якій сам опинився.

А в Міна вистачає яєць, аби щось змінювати. Дозмінювався до того, що став самопроголошеним королем Кірату.

Не варто забувати, що Мін знає головного героя гри, Аджая Ґейла. Скидається, що знайомство це доволі давнє, а стосунки між ними були приязними. Те, що основними суперниками будуть давні знайомі (а з великою часткою ймовірності — найкращі друзі дитинства) особливо символічно виглядає у контексті одного логотипу для роликів FC4. Пригадуєте, той, де фігурували дві тварини. Ні? Ну, ось вам зображення.

Тварини ці обрані невипадково.

Слон — це рідна горам істота. Мирне і мудре створіння. Тяглова тварина селян. А між ногами Аджая — ще й могутня зброя. Слон — це символ оцієї традиційності Кірату, його істинної природи.

Тигр — не просто хижак. Здавна шкуру цього звіра носили люди з особливим статусом — співці, вправні воїни, панівні особи. До того ж тигр — гербова тварина Язичника Міна.

Власне, з цього і витікає основна тема гри. Протистояння тигра і слона, Аджая і Міна, традицій і новаторства, простого люду і владики. Любові до своєї батьківщини і лютого прагнення підлаштувати її під себе.

А хто не вникатиме — все одно отримає яскраву гірську пригоду.